Синій літак із білим крилом,
ворон, чи фенікс. А ще - дельфін.
Небо показує, вітру назло,
ні, не пророчий - казковий фільм.
Скільки насниться іще жахіть
(уві сні відрізали пів-руки)...
Фрейд трактувати мудрує-вчить.
Небеса - забувати страшні сторінки.
Маємо дар: прокидатись від сну.
Дякую, Боже, за кожен ранок.
Маємо мить. І лише одну.
(ллється, неначе вода з-під крану;
бризки летять, мов краплини днів).
Дякую ще і за магію слова.
Осінь вплітає в рядки сумні
щедро метафори-сни кольорові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: Анастасия Свитиха