Я відкладаю тебе на потім.
Хочу ще трохи побути поруч.
Ти є мій синьо-осінній спокій.
Ти - моє сонце в зимову пору.
Із потойбіччя хвилює спогад.
Із неможливості буде пісня.
Ти зрозумієш усе, ну звісно.
Хто ти?
До біса.
Було б казково.
Б`уло б натхнення на кожен видих,
сили було би на ще один вдих.
Тече із ефіру у вухо слово.
І зримувавшись, дає під дих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: Анастасия Свитиха