Схилялись хмари, все нижче до землі,
В небі зоря, згасала в чорній імлі,
За мить заплакав, вітер з падолистом,
Ніби дорогу, їй встелив намистом.
Вона пішла, з нами не попрощалась,
Хотіла жити, дуже сподівалась,
Що переборить,страшенний вірус цей,
Адже всім серцем, любила світ, дітей.
Світліла мрія, зробить ще кращим дім,
Щоби любов й щастя панували в нім,
І на лиці, теплі усмішки завжди,
Молилась Богу, берегла від біди.
Сміх онучат, в будинку придавав сил,
Та не спроможна, була підняти крил,
Була надія, схилялась до ікон,
На жаль, душа злетіла у вічний сон.
Ще не знайшли, жодній людині безсмертя,
Майже два тижні, ти боролась зі смертю,
Моя душа, болить, не має спокою,
Кумасю - подруго, плачу за тобою…
Від серця зичу, всій родині співчуття
Нехай тобі, буде пухом рідна земля.
***
Скоро зима, потемніли дерев крони,
Про біди каркають горласті ворони,
А вірус тішиться, одяга обнови,
Ніяк не хоче позбутися корони...
І все частіше, нам несе печалі..
28.10.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: Ніна Незламна