Де ти ховаєш красиве тату,
Порізане душевними ранами?
Доля не раз подарує фату,
Що в’ється по-між океанами.
Доля не раз подарує ще мить
І буде можливість, я знаю,
Відчути, як голка тіло чорнить,
Відчути, як тепло від чаю.
І вкладений сенс буде важливий.
Такий особливий, сакральний.
Можливо, місцями, буде красивий,
Можливо, місцями, дзеркальний.
Можливо, відкриєш скриньку оту,
Де шрами душевні сонливо
Ретельно ховають набите тату.
Я знаю, це все – особливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: Андрій Лагута