Змарнувавши останні дні літа,
піду в осінь,там скільки див,
вирвусь зі спеки задушної кліті,
у осінній туман,чи то дим.
Ртутний стовпчик сповзає все нижче,
поле,сад у нових кольорах.
І частіше по розбійницьки свище,
вітер,пан у таврійських степах.
Котить осінь своєю дорогою,
хризантемовим шармом п"янить,
хоч і знає,що десь там за рогом,
місяць грудень у черзі стоїть.
Її суконь не треба від Прадо,
бо сама он модняча яка,
в коси жовтень вплела з листопадом,
пані осінь земна красота.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: Не Тарас