Дивись у серце, в ясні очі,
Та слухай голос, що тремтить.
За вікнами життя строкоче,
У нас в кімнаті радіо рипить.
Я намагаюсь зазирнути в душу.
Я розібратись хочу: що болить?
Та ти вже втік давно на сушу,
Я на борту все думаю, як щось змінить.
Та потонули всі мої вагання.
Неначе одинокий синій кит,
Бажаю, щоб хтось вислухав страждання,
від гарпуна у серце встановив той щит.
Ти дивишся, та ніби не на мене.
В очах твоїх давно нічого не горить,
Не бачиш ні у чом' проблему,
І радіо вже не рипить; воно димить.
І полум'я здіймається усюди,
Нам байдуже, нехай все шкереберть летить,
Там за вікном йдуть люди.
В кімнаті — кит, та китобій сидить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: О.Лекса