розлив стиглий місяць
свою навіженість
по хмарах.
ніч вигребла успіх
і велич
і славу до дна.
розбурханий ранок
невинність вповита у чари
сік tabula rasa
як довго йому до вина.
освячує день
чиста грань.
незатьмарене око.
встидається мозок без діла
не має боргів.
із серця безпечного радість
весняним потоком
заповнює всесвіт
та так
що той йде з берегів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Пісаренчиха