Погаслий листопад лягає коло ніг,
Як вірний добрий пес, до Бога,
а Старий
Ганяє йому бліх
І сипле сніг з його густої шерсті;
На вічній службі пес не знає смерті
Собі під бока загрібає листя
На варті сніжноплідної зими
Межу боронить між брудним і чистим,
Живим і мертвим.
Мертвим і живим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: vero.ronica