Лист:
«Я хочу тебе терпкою
З текстурою оксамиту
Ароматною та п'янкою
Аперитив мого апетиту»
01.11
Відповідь:
Ким хочеш для тебе буду,
Та врешті, лише собою,
Ти бачиш мене п’янкою,
Чи може ти сам сп’янів?
Ці ігри давно не в моді,
Ми все ж таки застарілі,
Віршованих цих мелодій
Мотив у думках засів
Ти хочеш мене словами,
І я тебе, тільки дужче,
Напруга, що поміж нами,
Вигукує серед рим
І скільки б ми не писали,
Метафор так символічно,
Це щось, що існує вічно,
За межами наших слів
02.11.2021
Лист 2:
Я хочу посперечатись,
Що я був тоді сп’янілий,
Бажаю тебе назáвжди,
У будь-який час доби!
Хай кажуть, писати вірші,
То справа стара і марна,
Ти вмієш писати гарно,
Вся гарна, що не роби!
І знаєш, не тільки словом,
Тобою оволодіти,
З тобою всьому радіти
Я прагну понад усе!
Ти можеш відповідати
Так влучно і так доречно,
Мовчання – це небезпечно,
Лунай же, твій голосе!
02.11
Відповідь:
Язик твій – моя спокуса,
Я вірю, не довіряю,
Багато про тебе знаю,
Чи може уяви гра?
Ми поруч, проте не разом,
У грудях пече образа,
Вже близько дійти до сказу,
А може, усе дарма?!
03.11
Лист 3:
Навіщо кусаєш душу,
Це правда, що все не просто,
Та слово єднає простір
І слово долає час!
Ти маєш у думці сумнів,
Не май же його у серці,
І рими оці відверті
Навіки лише для нас!
Хай кажуть, писати вірші
То справа стара і марна,
Та постать твоя примарна —
Причина моїх безсонь
Я хочу тебе терпкою,
Торкатись тебе руками,
І вірити, що роками
Не знищити цей вогонь!
03.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Кіра Зубаль