Її побачив серце в п"ятках,
яка гарнюня,маленька і моя.
Нарешті внучка мала Міланка,
моя кровиночка,моя сім"я.
Вона не плакала,мабуть признала.
пішла на руки до діда -вусаня,
дочка раділа буде нова няня,
і я радів немов мале дитя.
Учились повзати старе й маля,
вдвох веселіше і знайома справа,
вусатий нянь професія моя.
а бавить внуку то приємна справа.
Уже й купали з дочкою удвох,
на десять днів.то ж поміч буде,
то крик,то сміх.аварій цілий блок,
але ж з малих ростуть поволі люди.
Їй дев"ять місяців,а вже береться йти,
а дід тихенько підтримує малу,
звичайно більше старається повзти,
та скоро піде.вірю й тим живу.
З тих пір минуло майже два рочки,
а дід із бабою в режимі телефоннім,
кожного дня бувають у дочки,
а наживо побачити не можуть.
Той клятий "ковід" як стіна,
червона зона-в"їзд до Криму,
і як надовго нас доля розвела,
анексія,війна,політика,причини.
Бабуся плаче,дід мовчить,
тяжкі думки викручують нам руки,
така історія,та будемо терпіть,
переживем разом і біль й розлуку.
Мала Мілана вже "видає" слова:
"Дід,баба,мама.тато.блат і кися".
Наша красуня швидко підросла,
ще пару місяців і буде говорити.
Злетіти б птицею у безперешкодний переліт,
і нам із бабцею надихатись онукою,
забуть що є оцей жорстокий світ,
і що в душі розлука стогне мукою.
І ми із внучкою в її садочку,
збираєм ягоди і граємось в піску,
і бачимо свою щасливу дочку,
в такий от світ залюбки полечу.
Коли відкриють пункти переходу,
щоб із Херсонщини і прямо в Крим,
коли вчорашню я вдихну свободу,
щоб скинуть маску і відмити грим.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Не Тарас