З дерева впало кілька листків,
Двірник матюкнувся і пішов підмітати.
В його житті так багато сміття,
Для чого було ще докидати?
Розгурнув аркуш і прочитав:
Осінь прекрасна - вона чарівна.
Звісно, ця рима дуже проста,
Набив тютюнцем шмат папірця.
Хай горить лірика, толку ж немає.
Чому той дурень завжди викидає
Свої бумаги через вікно?
Може, він робить це всім на зло?
Скільки дерев зрубали дарма?
Надіюсь, хоч книг у нього нема.
Він таки кине, не буде писати,
Бо надоїло це все прибирати.
Може, й не він, а, може, вона.
Зрештою, байдуже,
Суть в тім одна.
Подумайте, що буде з цими
Словами,
"Коли прийде осінь,
Він поїде до мами".
Ох, ці митці,
Вони, як мітла,
Стара,
Пошарпана
Віра в дива.
Ніяк не помре,
Немов злодіяння.
Шпріци - наркомани,
Сліди від кохання.
Пляшки порожні,
Реальність проста.
Замітай листя,
Видаляй слова.
© Богдан Кухта
2021
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/zRZnUivBUj0[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Kukhta Bohdan