Край дороги калина в намисті
Задивилася тихо у даль...
Розлетілись листочки барвисті...
Жаль красу , ой, як її жаль.
Не сумує калина , не плаче,
Лиш ягідки на вітрі тремтять...
Не займай мене , вітре -козаче ,
Хочу, в красі, я ще постоять
Своїм подихом обійми ,вітречку,
Не марнуй лиш ягідки й гілля...
Осінь ніжно цілує намистечко,
Й до морозів лишає вбрання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2021
автор: Калинонька