Доборолась Україна,
До самого краю,
Гірше ляха свої діти
Її розпинають...
(Тарас Шевченко)
Сумно, сумно, аж за край,
Україні славу,
Не можна втрачать,
І її негайно пора відновлять
Дожилися, діждалися
Від нової влади,..
Вибирали, сміялися,
Страждаєм від зради...
Сум й печаль нам додається,
З кожним днем всебільше,
Уже й доля з нас сміється,
Та стає все гірше...
І війна, що йде на Сході,
Наш цвіт убиває,
І ще й вірус десь узявся,
Знов люди вмирають...
Наша влада недолуга
За людей не дбає,
А найбільша їх "заслуга"
Себе звеличає...
Та й не тільки звеличає,
Все гребе під себе...
Збільшить статки поспішає,
Це її потреба...
Безробіття, безгрошів"я,
Владу не турбують,
В неї руки, ніби крила,
І беруть, й грабують...
І не видно кінця краю
Усім людським бідам,
І сміється влада, й творить,
Грубістю зі сміхом...
Вже давно пора цю владу,
Всю, звісно, звільнити,
За гріхи їхні і зради,
В тюрми посадити...
Нову вибрати нам владу,
Просту й справедливу,
Оживити Україну,
І кожну людину...
Сумно, сумно, аж за край,
Підіймаймось, люди,
Виганять усіх зайд,
І наводить лад...
"...І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний не вечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю..."
(Тарас Шевченко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2021
автор: геометрія