Летять роки, несуть хвороби -
як пережитого печать.
І вже нічого не поробиш:
хвороби треба лікувать.
Аптеки скрізь, на кожнім кроці,
на ліки ж ціни - аж страшні!
Не можу втримати я гроші,
летять, як листя восени!
За тиждень «бравій медицині»
віддати стільки довелось!
Увесь мій «капітал» пенсійний
«всмоктав» «аптечний пилосос».
І стала я себе картати:
чому в перебудовчий час
Не подалась я в депутати?
(тоді ще вибирали з нас!).
Сиділа б у Верховній Раді -
я, і сини, і невістки,
Все мали б: пільги і зарплати,
і бізнес, не аби який:
Чи будівництво, чи аптеки,
чи магазин, чи стадіон.
Онуків в університети
відправили б, аж за кордон.
В сесійній залі напівпусто,
зарплата ж вправно йде, в свій час,
Ще й допомога на відпустку -
десятки тисяч гривень враз!
Була б і пенсія багата:
у місяць - тисяч сорок п’ять,
Ще й безкоштовно лікуватись,
і по курортах роз’їжджать!
Тепер без грошей - зась, у Раду!
Геть! - відпрацьовані роки,
Я зараз - НУЛЬ З ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю пенсійні копійки:
Оце - на ліки, це - квартплата.
А їжа!? Жити як тепер?!
Жаль, не пішла я в депутати!
Жила б, як у CРСР,
Та ще й була б я – мільйонер!
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2021
автор: Людмила Григорівна