[i]Світлій пам‘яті
Людмили Старовойт
[/i]
Коли уже на ладан дише світ
і Господу потрібна допомога,
суспільства відлітає білоцвіт…
То людству, очевидно, засторога!
Ідуть на Небо кращі, зазвичай…
Чому так? Ну, чому – скажи нам Боже!
Вона уже в дорозі… Зустрічай.
А може то помилка? Ну, а може…
Весела, щира, фахова… Усе?
Не стане часу те перелічити!
І розумію – ні, не пронесе…
Чудовий друг, божественний учитель,
як рано відійшла у засвіти…
Стискає груди відчаю задуха,
але і звідти сонечком світи,
як українська берегиня духу!
03.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2021
автор: Олександр Мачула