Вона нагорода і нею карають.
Про неї земля знов з під ніг вислизає.
На дошці життя за фігурки вас має -
Так легко в вас грає…
Все в світі простить… водночас не прощає.
Тебе відштовхне… але міцно тримає…
Вона двері в пекло й ворота до раю…
Її звати Рая…
Вона, наче книжку тебе пролистає.
Ця безпосередність тебе зігріває…
До неї біжиш… і від неї тікаєш…
Вже сили немає.
Згубивсь, мов дитина і думку гадаєш
Чому більш таких на Землі не буває?
Коли вона йде все тепло забирає
З собою до раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2021
автор: Сергій Рівненський.