Не виніть осінь,
вона не винна,
що сльози ллються градом,
чи камінь на Душі.
Якби, Господь
дав солодкості,
скільки пролито сліз,
ось де було море радості.
Всесвіт усе працює,
направляючи Космічні Струми
до нас, Земних Світів.
Він увійшов до Епохи Присвячень,
сіючи зерна Духу і Доброти,
даруючи свої безсмертні дари.
Не знання Законів Космосу,
не звільняє від них,
адже нам відкриті усі "двері".
Наш ГЕН зберігає досвід
за всю історію його існування.
Ми повинні жити на повну потужність,
а не, як лань поранена.
Час стороннього
спостерігача пройшов.
Зло спогляданням не розчинити,
по ньому любов'ю потрібно бити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2021
автор: Svitlana_Belyakova