Пізньої осені деньки такі короткі.
Не встигнеш оглянутись - вечоріє
І вже володарює темна нічка
Та розсипає в небі ясні зорі.
Ось вирина поволі місяць-серпик,
Гойдається на хмарах, наче хвилях,
Він зачепив за ріг срібне відерце
І з нього сяйво усе сипле й сипле.
А зіроньку купаються у річці,
Немов золотокосії русалки.
Світанок підкрадеться непомітно -
Тоді й розтануть ночі дивні чари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський