Ти прощаєш йому чергову зраду,
Своєї до нього безмежної любові,
Не помічаєш, твої почуття краде.
Ти бачиш його в сіяючому ореолі,
Відтягуючи від тіла в гріху жінки,
Не можеш покинути вірності ролі.
Од обману нема бентеги крижини,
Лишитись не прагнеш знову сама,
Зійшовши різко з шлюбу стежини.
Доля прагне твоя не стати сумна.
(Терцина)
3 червня 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2021
автор: Володимир Кепич