Соловей розсипає дзвін ритму в високі бокали.
Свіжість лагідно трепетно будить оманливий сад.
Клопіт в росах принишк, щойно сонце за обрій упало.
День у вічність зійшов. В його спомин зірковий парад.
Соловей бере ноту. Пташина не відає смутку.
У химерному вітті іскриться життя джерело.
Не чекає на оплески, пісня єдиним здобутком
Відчеканює простір у те, що на серце лягло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2021
автор: Пісаренчиха