З вікна
Не видно навіть
Всі дороги. Покрита
Вулиця туманом
Безпроглядним, хоча
На дворі досі
Ходить ранок.
Пір'їна падає
У чашку чая -
Біла, мов
Туман назовні.
А з вікна
Не видно навіть
Променів же Сонця,
Біліший снігу
Й яскравіший діаманту.
Туманні думки є
Мої, немов те
Біле волокно
По місту.
З вікна
Не видно вже
Ще і нічого,
І навіть звуки
Зникли в далині
Нечуваної білизни -
Разом із чорним
Ґрунтом там,
Внизу, куди
Я мав іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2021
автор: KunYKA