/Вільний переклад Николая ДИКА./
Прошу: не йди назовсім, не щезай,
Не розчиняйсь у вулицях схололих,
Аж доки по кільцю старий трамвай,
Вражаючи постійністю околиць
Тебе самотню звозить й привезе –
Назад поверне, вірю, він щоразу
Нічному листю, що в воротях все,
Ще й у вікно мені моргне люб’язно.
Не вірю, що маршруту частота
Зазнає змін, де рейок шлях розлогий.
Не я один чекаю ревно так
На тих, хто в будень йде з свого порогу.
Хто – на годину, інші – в марноту,
Старіють і з’являються хвилини.
Та яблуні і в грудні зацвітуть,
Якщо потрібен ти душі єдиній.
Не буде змін у вічній метушні,
Хоч, як людей, час змінює міста ті:
Коли когось чекаєш день і ніч,
То він до тебе буде поспішати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка