Калина зронила перли,
Напилась земля дощів.
І холод голодним вепром,
Сховавсь за зимовим кущем.
Роки із бентеги і туги
Чекають на сильних мужів.
Були в Україні потуги:
Нікого ніхто не вродив.
Розплодяться крики, печалі,
Недуги холодних вітрів.
Обернуться жалі на жала
Уколів, мов світ озвірів…
Як монстри навчились вбивати,
Не бачить нам довгих віків.
Давайте до рідної хати,
Ми візьмемо в’язку ключів.
Замкнемо, хай будуть запори.
Почуємо голос дідів:
«Хто нечистю й злом набиває комори,
Не треба йому ворогів!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2021
автор: fialka@