[i]« І сниться нам не рокіт космодрому,
не ця заледеніла синява...»
[/i]Космонавт
Зоря ранкова посилає чари:
палітру неба, золото і мідь
об’явлення, палаючі Стожари...
і тане обрій як гарячий лід.
Ніде немає видимої кари
і Божої боятися не слід...
Його любов, посіяна у хмари,
пронизує собою білий світ.
І не потрібно протирати шкелко...
вода тече і не міняє суть –
одна й та сама – як не каламуть...
і лід, і пломінь має наша ненька –
земля людей, де кольори веселки
свою красу із білого снують.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: I.Teрен