Так хтось печеться за статуру
Плекає точену фігуру
І ліпить себе як скульптуру
Така їм бачиться краса
Мені до них немає діла
Та й бабця б моя не зраділа
Я знаю в чьому справжня сила
Яка дарує чудеса
Не проміняю на дієти
Свої варенички - котлети
І сала не бува багато
Та не шкідлива ковбаса
Я відчуваю, щось там хибне
І недолуге і огидне
І не смачне і жалюгідне
То не привабливе життя
Хибне, хибне
Кому воно таке потрібне
І не шляхетне і не гідне
Та, геть змарноване життя
Радійте, не журіться, люди
Смакуйте зараз, бо не буде
Все раптом вилетить внікуди
Таке воно земне буття
Куштуйте смажене, печене
Червоним, чорним поперчене
Відбите, товчене, кручене
Допоки плам'я не згаса
Самі собі влаштуйте свято
Несіть його у кожну хату
І куманця хиліть завзято
Щоб сльози щастя як роса
Свята, свята!
Що не буває забагато
То, насолоджуймося, брате!
Щасливих люблять небеса
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: Сергей Рекун