Ідучи по життю,то фобію ми маєм,
Не кожного, а страх все ж обіймає.
Крок вліво - вправо, спроба утекти,
Стрибок на місці – провокуєш ти.
Ми боїмося грому-блискавиці,
Химер – хвороб уникнуть, одягаєм рукавиці.
Шлях починаючи, на мить ми присідаєм,
Вертаємось, забувши щось, в люстерко зазираєм.
Від нас бува страждає чорний кіт,
Коли дорогу переходить нам біля воріт.
І тільки з правої ноги вперед ступаєм,
Та ще багато інших страхів не минаєм.
То може вже пора, до бісу все забути,
Що буде, то того вже не минути.
Прожити день щасливо, не дивлячись назад чи вбік,
То й другий буде гарним, місяць й цілий рік.
© В. Небайдужий 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: Небайдужий