В чоботях на порозі гола осінь
У відра грюкає, у шибки загляда,
Шкребе сердито гримає, голосить,
Або співає наче молода.
Прикрасить двір як дружку до весілля
Опалим листям жовто-золотим,
Наллє у чарки запашного зілля
Дощів холодних виноградних вин.
В тумані вранішнім лягає на покоси,
Лани розчеше вітром-гребінцем,
Яскраві барви подарує ніжна осінь
Та до весни поселить в душі щем.
Ще тепло, ще яскраво і святково
Налиті соком груди і сади,
Але уже не радісно довкола -
Не кличуть срібні роси до води.
Вже завтра посивіють її коси
Змарнілі очі вкриє білий сніг
Піде понуро, як жебрачка, осінь
Загорне в саван слід від її ніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)