Щипає вітер люто луг за гриву,
І сухостій тріщить, мов ломить кості.
За кисть хапає, голу та чутливу -
Так чеше вітер люто луг за гриву!
Колише грубо волосину сиву
Змертвілої трави в пориві злості,
Аж сухостій тріщить, мов ломить кості.
Щипає вітер проклятий за гриву!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: vero.ronica