Ми сезонно заряджені осінню,
передчасно усі знамена тепла губимо;
Контраст холоду
набирає обертів і спотикаєтеся об віру;
Приналежність до рідних губ
того, кого ми любимо,
Ми розбиваємо пошепки
у сум’яття за кілька секунд.
І поки голос наш
набирає домінантних рис - ми відкладаємо злість
На горизонт серця,
що тисне маневром холоду,
Вдаряємось в прогалини часу,
поки осад їсть
Версію нашої чуттєвості,
провокуючи нашу душевну сухість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Олеся Шевчук