Сплітає осінь макроме хмаринне,
А вчора ще блищали сонця очі.
Як вітер трусить віття самочинно!
Політ ...овва легкий. А чи ж охочий?
У кожного листка примарна згадка
Про зустрічі, прощання, заборони...
І не пришиєш жодному вже латку,
Пошкоджені, хирляві. Голі крони.
Мороз лиш інкрустує листя килим,
І хрускіт розбавляє безголосся.
Повільно сохне трав осіннє тіло
І снить про те, що десь колись збулося ж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Світлая (Світлана Пирогова)