Заплітала осінь, заплітала
В білі коси жовті кольори
Заблукало серце, заблукало
Першу зустріч, прошу, повтори
Скільки ще ходити нам по краю,
Скільки ще не звіданих світів
У тобі щоденно відкриваю:
Те що описати бракне слів
Загравала осінь, загравала
З уст кокетки тихо падав лист
Зрозумів і я у чому справа
Ми, на жаль, не ті як і колись
Ми запал з роками розміняли
Вимірені кроки раз по раз
Може не обачливо минали
Недосказаність і скупість фраз
Заховалась осінь, заховалась
Та чи в цьому є твоя вина
Ти ж у мене швидко закохалась
А кохання – це завжди війна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Тарас Слобода