В мене четверо онуків,
Внучки три і один внук,
Народились в дев"яностих,
Все було і стук, і грюк...
Усі внучки мають сім"ї,
І правнучка уже є,
Три живуть на Україні,
В Польщі теж одна живе...
Хоч від мене і далеко,
Виручає телефон,
Я чекаю, як лелека,
Як спішу на марафон...
Приїжджають хоч не часто,
В них своє, звісно, життя...
Я радію й мені класно,
І немаю сум"яття...
Я завжди чекаю літа,
Бо ж приїде з них хоч хтось,
І радію я і квіти
Й все наладиться якось...
Діти внуки й правнучатко,
Я завжди чекаю вас,
Ви для мене янголятка,
І сьогодні, й повсякчас...
До невдач немаю злості,
Вихід з них завжди знайду,
Мої внуки вже дорослі,
Я постійно всіх їх жду...
Хоч старі у мене кості,
Помаленьку все ж ходжу,
Як приїдуть внуки в гості,
Пиріжків я напечу...
Наварю узвару й каші,
І салат якийсь зроблю,
І гостинці прийму ваші,
Я ж вас всіх дуже люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2021
автор: геометрія