Без протеже не солодко живеться
Та ще й коли ти для усіх – чужак.
Ніхто й на захист твій не озоветься,
І ти стаєш колючим, як їжак.
Когось кольнеш, ба, здачу щоб віддати,
Нехай відчують, як це, як болить,
Не буть слабким, а значить, не ридати,
Ім'я своє уміти відбілить.
Хтось називає все це гартуванням,
Але ж про душу мова тут іде,
Котра проходить через біль, цькування,
І так – роки – не місяць і не день.
І все ж душа гартується лиш… болем,
Чи хочем чи не хочем цього ми.
Та маєм буть готовими до бою,
Коли лишитись хочемо людьми.
31.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2021
автор: Ганна Верес