Гомін, гомін понад бором,
Полем і водою,
Упилась Вкраїна горем,
Запила бідою.
З півдня рвуть її й зі сходу
Ординці прокляті,
Нищать цвіт мого народу
І руйнують хати.
Гомін шириться над плаєм,
Роздирає душі,
Серця болем пеленає
Тим, хто не байдужий.
Очі сльози застеляють –
Припухли повіки:
Мати сина виглядає,
Жона – чоловіка.
Вкотре гомін світ тривожить –
Війною лякає,
Придивися, святий Боже,
Підняв руку Каїн:
Ланцюги ізнов готує
Моїй Україні!
Волю боронить святую
Будем до загину!
Гомін всюди: над Десною
Й понад Борисфеном –
Раша шкіриться війною,
Тріщать груди й вени,
Та чужинців ми здолаєм –
Бог нам допоможе –
Дніпро хвилями заграє…
Будем жить заможно!
6.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2021
автор: Ганна Верес