Ми, живемо немов у джунглях
Навколо нас дикі папуаси.
Стаємо на одні й ті ж граблі
А не для всіх цвітуть ананаси.
Хочемо всі голуба миру,
Є чорний ворон у наших руках.
Олігарх біситься від жиру
У вишиванці лестить нам в словах.
До влади йдуть орли все, не ті...
Які прагнуть тепле місце ''бабла''.
Щоб надбати скарби золоті
Тягнуться до зміїного кубла.
Заклали перуку та маску
Кричать, шо ''патріоти країни''.
А Лиш, би відірвати частку
Після них горить земля, руїни.
Всі грають на людях виставу,
що слуги народу славні сини.
Ідоли роблять свою справу
Зажерлися і не чують вини.
Багато літ йде у нас війна
Падають бомби, міни та й снаряди.
В м'ясорубці є солдат - життя
Під руський шансон ведуть паради.
На сході горить свята земля
Без рук та без ніг в окопі солдат.
Скажіть, за що вмирає дитя?...
Не знає тривог, лиха казнокрад.
Досі не знайшли вбивць Майдану
І кров на бруківці не відмили.
Легко відпустили тирана
I вже не сотня, а тисячі вбили.
Плачуть посивілі матері
І мліють від горя на могилі.
Скажіть, як живете царі ?...
Чи, не болить дух у вашім тілі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2021
автор: Чайківчанка