Кличе мене небо в безкрає поле
Там де шумлять розлогі старі ясени.
О, прошу поверни молодість доле?
Де колись сіяла мрії для весни.
О поверни час тихий рай хоч, на мить!...
Щоб притулитись, як дитя до мами.
А життя, як жовтий лист летить, летить...
Зима несе холод... сизі тумани.
Я вимірюю засіяний лан життя
Натомивши ноги взуття зносила.
Не вірю, що пройшли молоді літа,
а я тут вперше розправляла крила.
Безкрає поле, як широке море
Вітер колише трави немов хвилі.
А над ним блакитне небо просторе
Думки кружляють немов пташки милі.
О поверни час тихий рай хоч, на мить!...
Щоб притулитись, як дитя до мами.
А життя, як жовтий лист летить, летить...
Зима несе холод... сизі тумани.
Я біжу босоніж в трави запашні
Там де цвітуть квіти ромашки білі.
Являються сиві голуби у сні
колишуть безсонні сни в заметілі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Чайківчанка