Немає натхнення, крапка.
На книгах зібрався пил.
Депресія одяглась, як то кажуть,
Глибока, мов на голову шапка,
Залишаючи без сил.
Немає емоцій та є відчуття.
Напевно, так можна здуріти.
У душі, як розгніване море
Руйнує скелі, – сум’яття
Вибиває з буденної орбіти.
Немає бажання, але є зусилля.
Навряд чи це зветься регрес.
Бездомні думки штурмують
Мій розум, неначе похмілля
Осіннє – це чудо з чудес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Андрій Лагута