/переклад з російської вірша Миколи ДІКА «Безумные семнадцать»./
Ви за сімнадцять вибачте шалені,
За відчайдушні локони оті,
За юну, неціловану, зелену,
що вірить ще в три крапки у листі́…
Прошу: не треба молодість судити!
Вона промчить, як ураган із хуг.
То ж хай по власне обраній орбіті
летить і хмари зносить на шляху.
Не слухає, не бачить все одразу,
не вірить в розум – адже йде весна.
Нестримність є супутниця обра́зи,
бо спокою з наївністю не зна.
Побачить і навчиться - та пізніше.
сьогодні ж сліпо грається з вогнем.
Думки у юних зовсім-зовсім інші –
це ввечері чи впівніч – не мине.
Колись юнацьке спуститься з орбіти,
і досконалість сповнить до країв.
Наразі ж ті сімнадцять не судіть Ви –
а побажайте долі краще їм!
Сьогодні цим перекладом вітаю з майже 17-річчям
дорогу подругу Катрусю СОБОВУ. І бажаю їй здоров'я та мирного неба, любові та поваги близьких та друзів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка