Хтось каже, вірш твій не ліричний,
Звучить, не як вода тече,
Що склад простий, не поетичний.
Слова такі, що “не пече”.
Що струн душевних не чіпає,
Багато політичних тем,
Ціни високої немає,
Що це не творчість, просто мем.
Не буду сильно нервувати,
Пишу про те, що бачу й чую,
Й собі не буду співчувати.
Та й з бороди волосся рвати.
Знайдуться ті що прочитають,
Мої невигадливі вірші,
Та й там когось чи щось пізнають.
А ні, то щож, буває й гірше.
Я не мовчу, роблю що можу,
Подобається це чи ні,
Когось цим розбужу й стривожу,
Бо не однаково мені...
Що нас вже три десятка літ,
Як баранів кудись ведуть.
Нас скоро винищать, лиш слід,
Залишиться…
Бо лиходії сміючись,
Нас й нашу землю продають.
Тож не однаково мені,
Коли народ мій у біді.
Тому отак писати смію,
Роблю, що можу й трохи вмію,
Бо не однаково мені!
© В. Небайдужий. 2021 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Небайдужий