Де сопілочка осіння виграє
Й день конем гарцює вкотре над землею,
Там берізка подарунки роздає:
То грибочки в темних бриликах під нею,
То у росах чистих скупані листки,
Заціловані і сонцем, і дощами,
Що, мов жовті особливі літачки,
Приземляються на вогкий грунт піщаний.
А сопілочка все грає – не втиха,
Розважає свою кралю жовтокосу,
До душі її мелодія птахам,
Із якими подружилася вже осінь.
Чом не всі вони залишили цей рай?
Чи любов зробити це не дозволяє?
А сопілочка іще гучніше гра,
Й плине осінь жовтоптахою над плаєм…
13.11 2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Ганна Верес