Ми любимо брата й сестру, і раділи ми тату,
Коли повертався він з двору у хату .
Але без Матусі тепла і затишку,
Немає в хатині геть зовсім, ні трішки…
Без Мами у хаті не білая стеля,
Без Мами пуста й не весела оселя.
І вікна маленькі і сонце ледь світить,
А на підвіконні зав'янули квіти.
Без Мами не хочеться їсти,
Й водиці, не п'ється,
Іти до криниці самому прийдеться.
Без Мами на ліжку м'якому не спиться,
А темної ночі страхіття лиш сниться.
Аж ось, повернулась до хати Матуся,
І світ наче знову всім дітям вернувся .
Засяяли радо обличчя і очі,
І день наче свято і світлії ночі .
Бо Мама вернулась, вона мовчки любить,
І навіть сваривши за щось, приголубить.
Всі виросли діти та стали далеко,
До них уже також "злітали лелеки",
Онуків на літо везуть до Матусі,
Й радіють такому, радіють бабусі.
А потім, біда - Мами зовсім не стало,
І сонце не сіло, а з гуркотом впало.
© В. Небайдужий. 30.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Небайдужий