Відживала квітка своє тепле літо…
В погляді звабливім тихий сум ховавсь…
Ще душа тендітна, сонечком зігріта,
В самім серці ніжно завиток звивавсь…
А під ним зернинку - крихітну дитинку,
Вітерець в колисці трепетно гойдав…
Зронить лебедину хмарка їй сльозинку
Перлами засяє в пелюстках вода.
Ще думки у мріях, як сади в завіях…
Не про вік короткий, паморозь, туман…
А життя - в любові, пахощах, надіях...
На її пелюстках - в сторінках роман.
Там - весняні зливи, птахів переливи,
В пісні, що зродилась серед літніх віт...
Почуттів розливи, щирі, не зрадливі,
Та краса, що тішить й зберігає світ.
І нехай відійде це життя за обрій -
Вихором у пам’ять пахощі прийду́ть ….
Душу залоскочуть… Стане серцю добре...
Спогади-пелюстки в осінь поведуть.
17.11.2021
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2021
автор: Любов Таборовець