Лише поцілунком закриєш мої вуста.
З них сиплеться тихий сміх, слів колюча мжичка.
Рве вітер напруги дроти. Чесно, вже дістав.
Завмру пригорнувшись, сховаю в долоні личко.
Лише поцілунком. Інакше не вийде, ні.
Несе дика віхола радості в вільні далі.
Я вмію літати, а десь при землі сумні
Куйовдяться тіні, обмащені в власні жалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2021
автор: Пісаренчиха