В тишині нічній тверезієш
Від думок ненаситних, болю чужих
І чистим повітрям дурманієш,
І вже й не памятаєш хто є поганим, а хто є «своїм».
Відкриватись чужим легше ніж рідним,
Вони не осудять, не відчують біди.
Їм не стидно показати себе огидним:
Сьогодні вони є, а завтра спокійно зможуть піти.
Ті не залишить нічого по собі.
Може це й краще, а може й ні.
Та серце і розум лікують не в жолобі,
А в сенсі, кохані, вислуханій тихі розмові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2021
автор: Розалія Гріф