( із збірки "З ким на край світу...")
Оксамитова хмаринка
Зачепилася за обрій.
Сни чужі спішать навшпиньки
В мій вечірній тихий спокій.
Сонце променем останнім
Бік лоскоче у хмаринки,
І тихенько, і печально
Поринає у шпаринку.
Над яскравим дня спектаклем
Обрій вже напнув завісу,
Управляти другим актом
Випливає Повний Місяць.
В голубому сяйві ночі
Затаїлись чорні тіні,
І до витівок охочі
Сни чужі до мене линуть.
Прилітай мій сон! Скоріше!
Я чужого сну не хочу,
Принеси святе, колишнє
Юне щастя в сяйві ночі.
Чую: феї-чарівниці
В сон тихенько йдуть навшпиньки...
...Колисає Повний Місяць
Оксамитову хмаринку...
02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2021
автор: Людмила Григорівна