Усе прощати можемо ми другу,
Подрузі, сестрі та чоловіку,
Але коли підняв на тебе руку,
Цього прощать не можна вже довіку.
Бо коли хоч би раз показав силу
Над слабшим себе, буде це й надалі,
Захоче щоби знов його простили
І про його знущання всі не знали.
Прошу, ви до насильства не звикайте,
Цьому протистоять завжди зумійте,
Самоповагу майте в житті й гідність,
Тоді любить вас будуть й шанувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський