Доля кожного з нас йде колами,
Дублюючись у наших нащадках,
Закидає помилки наші брилами.
Відрази маєш до зради невістки,
Що прилазить вночі напідпитку,
Перемиваєш до останньої кістки.
Забула давань коханцям квітки,
Котрих молодшою мала до біса,
Жінка сина попала в цю пастку.
Свої гріхи ти спокутуй, гульвісо.
(Терцина)
14 червня 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2021
автор: Володимир Кепич