Худяки!
Худяки! Худяки! Худяки!
Вздовж Дніпра з давнини пролягли
Ви на кручі тепер, на горі
Хоча давнє село вже вводі.
На Дніпрі ГЕС робили
Скільки сіл затопили
Скільки їх навіки
Зникло вводах ріки
Водосховище як розробляли
У людей їх думок не спитали.
Худяки і Талдики зв’язали
У одне їх село поєднали.
І вже внуків навчають,
Що дітьми пам’ятають
Як село будували
Як внизу затопляли
Скільки часу пройшло
Знов розквітло село
І з’явились нові
Діти в цьому селі
Худяки! Худяки! Худяки!
Дали крила мені
І щаслива я вам завдяки
Бо кохання з’явилось в житті
Долю з вами навік поєднала
І серденько своє вам віддала
І вже діти мої підростають
Батьківщиною вас називають.
Худяки! Худяки! Худяки!
Вздовж Дніпра з давнини пролягли
Люди добрі та мужні жили і живуть
Дбають, люблять й село бережуть.
Надія Гуржій
03,06,2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2021
автор: Надія Гуржій(Свинар)