вона прийшла тихо, спокійно і без причин
і ніби не лихо, не статус якийсь, не чин
в легенях, що мали б розправитись, як міхи
то стало тісніше, здушили немов гріхи
розплакатись - стало би легше, та сліз нема
то тим пощастило, у кого в очах - лиман
а в мене - лиш зелень, болото, холодний вир
і я… наче стогін чи біль, чи підранок-звір
зім’ята, розбита, розтоптана, стерта вщерть
та годі… кінець - це початок і ще не смерть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2021
автор: Ulcus