Скидає осінь листя запізніле…
Немов лахміття… зношену печаль…
Й оголена тікає у долину,
Кудись за обрій… У розмиту даль…
Закутана в туман прозоро-сивий…
Морозцем зацілована й дощем…
Розсипані намистини калини
Стидливо заховались під кущем…
У пізніх днях осінніх стільки щему!-
Мінорні колискові вечорів…
Самотні і беззахисні дерева…
Засохлі квіти… Іній на траві…
В останніх днях осінніх - ностальгія
За теплим сонцем, різнобарв'ям снів…
Спізнілих мрій тоненькі павутинки
Летять у безвість… осені услід…
Комусь лишила спогадів гербарій…
Комусь - насіння зцілення чи змін…
Комусь - п'янку насто́янку кохання!..
За все спасибі, осене, тобі!
За мить зима постукає у двері,
Святково-сніжний настрій принесе!
Всіх одягне в м'які тепленькі светри!
Розпише вікна білим олівцем!..
Сентиментальний голос Джо Дассена...
Під шепотіння ві́трових поем…
Останній день осінній, без натхнення,
Стікав із неба затяжним дощем…
21.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2021
автор: sandra martini